Моя доповідь на курсах хіміків (жовтень 2018)

 Згідно з наказом МОН України №731 від 30.06.2016 та наказу школи №16/1 від 30.06.2016 року Комунальний заклад освіти «Середня загальноосвітня школа № 29» отримала статус експериментального навчального закладу всеукраїнського рівня і почала роботу над ІІ етапом науково-дослідницької роботи на тему «Система духовно-морального становлення підростаючої особистості в процесі реалізації Концепції національно-патріотичного виховання». Завдання, які були передбачені програмою експериментальної роботи на ІІ етап:

створення та апробація прогностичної моделі становлення цілісної, духовної, морально-етичної особистості, світогляд якої формується на основі реалізації Концепції національно-патріотичного виховання;

розробка програми наукової, науково-практичної підготовки педагогічного колективу за обраною темою;

визначення критеріїв та показників рівня вихованості, сформованості духовно-моральних якостей учнів та їх національної культури;

проведення моніторингу серед учнів для визначення рівня сформованості потенціалу духовно-моральних якостей особистості та національної свідомості;

дослідження моніторингу батьківської думки щодо питань духовно-морального становлення підростаючої особистості;

розробка і затвердження програм спільної діяльності суб'єктів дослідно-експериментальної роботи;

планування інноваційної діяльності в умовах сучасного освітнього простору в даному напрямі;

      Тема, над якою я працюю згідно з метою роботи школи, є:

«Корекція навчальної діяльності учнів на уроках хімії в умовах впровадження національно – патріотичної вихованості».

Тема патріотичного виховання є надзвичайно актуальною сьогодні. Нормативна база забезпечення предмету вимагає формувати засобами змісту навчальних предметів якостей особистості, що характеризуються ціннісним ставленням до суспільства, держави, самої себе та інших, природи, праці, мистецтва. З огляду на це рекомендовано:

•      Відокремити як один з найголовніших напрямків виховної роботи, національно-патріотичне виховання – справу, що за своїм значенням є стратегічним завданням;

•      Необхідно виховувати в учнівської молоді національну самосвідомість;

•      Системно здійснювати виховання громадянської позиції;

•      Виховання поваги та любові до державної мови;

•      Формування моральних якостей особистості, культури поведінки, бережливе ставлення до природи, розвивати мотивацію до праці.

              Сьогодні хімію не можна розглядати лише як об’єктивне пізнання природи, яка не взаємодіє з людиною. Учень повинен знати, заради чого пізнається природа, розуміти значення науки в житті суспільства й кожної людини зокрема. Хімія має великі виховні можливості українознавчого аспекту. 

Визначальною рисою українського патріотизму має бути його дієвість, спроможна перетворювати почуття в конкретні справи та вчинки на користь держави. Справжній патріот повинен мати активну життєву позицію, своїми справами та способом життя сприяти якісним змінам ситуації в країні на краще.

Для патріотичного виховання багато важить, яким шляхом досягається його мета: постійним нав’язуванням патріотичних тез, не підкріплених фактами хімічної науки і життя, доступними для розуміння учнями певного віку, чи з допомогою компетентнісного підходу, що передбачає  передусім  не трансляцію знань, а формування ставлень і емоційної сфери учнів.

Патріотичне виховання передбачає формування в учнів знань та уявлень про досягнення нашої країни в галузі науки, адже багато видатних вчених прославили Україну. При цьому завжди необхідно підкреслювати їхню приналежність до України, звертати увагу на внесок української науки в розвиток світової хімічної науки.

Є очевидним, що наука кожної нації належить всьому людству, але наш святий обов’язок знати і шанувати своїх національних світочів науки, що є гарантом національного самоусвідомлення.

На уроці викладач має створювати умови для формування в учнів почуття гордості за свою Батьківщину.

У навчальному змісті курсу хімії криються можливості для патріотичного виховання учнів. Програма основної школи завершується такими питаннями: «Хімічна наука і виробництво в Україні. Видатні вчені — творці хімічної науки».

 Сьогодні ми можемо говорити про існування власної школи хїмічної науки, яка представлена славетними іменами, визнаними цілим світом.
Ознайомлення з іменами й науковими досягненнями вітчизняних хіміків, як правило, відбувається у взаємозв’язку зі змістом певних тем.  Наприклад, вивчаючи застосування неметалів треба наголосити, що адсорбційну здатність вуглецю використав у вугільному протигазі видатний учений українського походження Зелінський Микола Дмитрович. Наукові дослідження вченого стосуються амінокислот і білків, складу нафти і нафтопродуктів, каталізаторів для реакцій органічного синтезу.

Під час вивчення металургійного виробництва треба обов’язково нагадати учням, що засновником і першим керівником Інституту проблем матеріалознавства був академік АН УРСР Іван Микитович Францевич, який народився в Полтаві, вищу освіту здобув у Харківському національному університеті ім. Каразіна. Його наукові праці стосуються створення нових матеріалів для екстремальних умов експлуатації, досліджень в галузі порошкової металургії, синтезу нових сплавів.

Значні успіхи має сучасна хімічна наука. До прикладу, поняття про хімічний зв'язок добре знайоме всім з курсу хімії. Воно настільки фундаментально опрацьовано, що будь-яка інформація, яка змінює наші уявлення про хімічне зв'язування, є сенсацією. Співробітники кафедри органічної хімії  Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» у співпраці з університетами Гісена (Німеччина) та Стенфорда (США) кинули виклик природі. Використовуючи як вихідні сполуки так звані діамондоїди (вуглеводні нанометрових розмірів, що відтворюють фрагменти структури природного алмазу і добуваються з нафти), вони синтезували молекули, які містять аномально подовжені зв'язки. Вперше у світі експериментально встановлено, що слабкі Ван-дер-Ваальсові сили можуть мати вирішальний вплив на стабілізацію індивідуальних молекул. Це відкриває перспективи створення матеріалу, який буде знаходитися на межі між індивідуальною молекулою і наноматеріалом.

На міжпредметній основі з курсом географії можна розглядати потужний індустріальний потенціал України, що забезпечується вугіллям, залізними,   марганцевими, урановими рудами, нафтою, газом, хімічною промисловістю. Остання виробляє хімічні добрива, пластмаси, хімічні волокна, барвники тощо.

Потужним фактором патріотичного виховання є любов до природи. Сучасне суспільство – це суспільство новітніх хімічних технологій. Ми зустрічаємо нові матеріали, які є продуктами хімічного виробництва, вдома й на вулиці, під час відпочинку й під час роботи. Знайомство з цими сполуками і розпочинається на уроках хімії. При створенні нових матеріалів і джерел енергії роль хімії величезна. Саме вона забезпечила достаток найнеобхідніших речей та предметів комфорту, що поліпшили здоров’я людей та їх добробут.

В умовах екологізації хімічної освіти зростає роль розрахункових і творчих завдань з екологічним змістом. Використання на уроках хімії таких завдань спрямоване на вивчення багатства рідного краю, сприяє розумінню сутності екологічних проблем та екологічному вихованню.

Метод екологічних проектів дає можливість формувати в учнів творчий підхід до пізнання природи, оцінки екологічної ситуації, виявляти, аналізувати та оцінювати вплив антропогенних факторів на навколишнє середовище, прогнозувати зміни, пропонувати своє вирішення екологічних проблем, сприяєти вихованню екологічної свідомості учнів, формує природоохоронну компетентність.

Запропоновано також виконання навчального проекту «Видатні вітчизняні й зарубіжні хіміки як учені й особистості». Під час узагальнення курсу доцільно повідомити, що у складі Національної академії наук України працюють багато інститутів, де досліджуються теоретичні й практичні проблеми хімічної науки й виробництва. Наприкдад,  Інститут органічної хімії, Інститут фізичної хімії, Інститут загальної та неорганічної хімії, Інститут хімії високомолекулярних сполук, Інститут біоорганічної хімії та нафтохімії та ін. Ім’я В.І.Вернадського відомо , не лише як  ім’я видатного природознавця планетарного масштабу, а й як фундатора Академії наук України. Ознайомлення з іменами й науковими досягненнями вітчизняних хіміків, як правило, відбувається у взаємозв’язку зі змістом певних тем. Наприклад, вивчаючи воду, семикласники мають довідатись, що цю речовину досліджують у Києві, в Інституті колоїдної хімії і хімії води Національної академії наук України. Електронні уявлення в хімії розвивав Л.В.Писаржевський, про нього слід розповісти під час вивчення будови речовин. У темі «Розчини» варто згадати А.В.Думанського й Ф.Д.Овчаренка. Вивчення сахарози, добування цукру можна пов’язати з працями М.А.Бунге, що стали внеском у розвиток вітчизняної цукрової промисловості. І.Я.Горбачевський першим висловив припущення про амінокислотний склад білків. Праці вченого стосуються органічної хімії й біохімії, він розвивав українську наукову термінологію, є автором підручників хімії українською мовою. Дослідження видатних українських хіміків-органіків А.І.Кіпріанова, О.В.Кірсанова, М.О.Лозинського, О.В.Богатського мають значення не лише для розвитку теоретичної органічної хімії. Добуті цими вченими сполуки й розроблені ними методи лягли в основу синтезу сучасних барвників, пестицидів, лікарських препаратів тощо. Вітчизняні вчені не стоять осторонь досліджень у сучасних галузях нанонаук і біотехнологій. Такі дослідження проводяться в НАН України, а в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка створено Інститут високих технологій, де ведеться підготовка фахівців з нано- й біотехнологій.

Учні 10 та 11 класів дуже охоче створюють різні презентації, пов’язані з життям та діяльністю видатних хіміків України, створюють міні-твори та ессе на теми:  «Чому можна навчитись у … (того чи іншого вченого)», «Щоб я запитав у…(прізвище вченого).Такі завдання дозволять учням більш глибоко осмислити біографію ученого, вибрати цінності якості особистості та висловити власні міркування щодо співвідношення заслуг учених та їхніх морально-етичних якостей. При цьому в учнів виникає почуття гордості за свою країну та її співвітчизників. Разом з тим для формування почуття патріотизму необхідно у навчання включати відомості про сучасні досягнення українців у різних галузях науки, викликаючи тим самим гордість за геніїв свого народу та націю в цілому.